ЗМІСТ
Вступ
І. Короткий теоретичний аналіз формування комунікативних компетентностей на
уроках української мови в початкових класах
ІІ. Аспекти формування комунікативних компетентностей та засоби їх реалізації
2.1. Інноваційний аспект
2.2. Діяльнісний аспект
2.3. Психолого-педагогічний аспект
2.4. Народознавчий матеріал – як один із чинників формування комунікативних
компетентностей учнів та виховання в них національної свідомості
2.5. Результативність навчання та творчої діяльності учнів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
«Заговори, щоб я тебе побачив»
Сократ
Актуальність проблеми формування комунікативної
компетентності школярів обумовлюється сучасними тенденціями в освіті. Наш час - це час кардинальних
змін у суспільстві і в системі освіти. Ринок праці висуває сьогодні вимоги не стільки до рівня
теоретичних знань потенційного працівника, скільки до його рівня
відповідальності, професійної компетентності і комунікабельності, які він може
продемонструвати. У сучасних умовах школа повинна забезпечити формування й розвиток
інтелектуальної, творчої, ініціативної особистості, здатної жити у принципово
нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку
суспільства. Тому й актуальним завданням сучасної школи є реалізація
компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього
процесу на формування і розвиток ключових компетентностей. Формування ключових
компетентностей реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах.
Українська мова, як предмет, забезпечує формування і розвиток таких ключових
компетентностей: соціальної, загальнокультурної, уміння вчитися і
комунікативної.
І. Короткий
теоретичний аналіз формування комунікативних компетентностей на уроках
української мови в початкових класах.
Комунікативна компетентність — здатність особистості застосувати
у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і
віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними
соціальними ролями. [4]
Для забезпечення ключової комунікативної компетентності в учнів
необхідно сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у
процесі навчання української мови школярі повинні оволодіти:
Ø різними видами
мовленнєвої діяльності;
Ø мовою як засобом
спілкування.
Одним із показників високо
інтелектуальної особистості, її моральності, внутрішньої і зовнішньої краси є
мовленнєва культура. В умінні спілкуватися виявляються інтелект і рівень
мислення індивіда, його освіченість і вихованість, культурність і ціннісні
орієнтири, краса слова і духу як ознаки духовного багатства та неповторної
людської сутності.
Сформованість
комунікативної компетентності учнів визначається за такими параметрами:
Ø
вміння висловлювати і доводити думку;
Ø
вміння презентувати свій продукт;
Ø
можливість безпосереднього спілкування;
Ø адекватне ставлення до критики; здатність до відтворення інформації з
елементами логічного опрацювання матеріалу (виділення головної думки,
встановлення зв’язку між відомим і новим);
Ø
культура мовлення;
Ø
адаптація в мовному середовищі.
Враховуючи актуальність
визначеного питання, метою моєї
педагогічної діяльності є сформувати компетентну особистість
молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, забезпечити
гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.
ІІ. Аспекти формування комунікативних
компетентностей та засоби їх реалізації.
В умовах активного пошуку ефективних методик, технологій, які б
забезпечували ефективність, якість та результативність поставленої мною мети,
допомогли мені вирішити поставлені завдання, я побудувала свою практичну
діяльність за трьома ключовими аспектами:
Ø інноваційним;
Ø діяльнісним;
Ø психолого-педагогічним.
Зупинимося детально на кожному аспекті формування
комунікативних компетентностей.
2.1. Інноваційний аспект
Інноваційний
аспект реалізую в розробленні та використанні
спеціальних вправ і завдань, що мають практичну спрямованість і високу
результативність. Розвиваю
комунікативно-мовленнєві здібності учнів, створюючи на кожному уроці умови для
спілкування. Уроки української мови, розвитку мовлення надають великі
можливості для ознайомлення учнів з найважливішими правилами усного та
писемного мовлення і спілкування, практичного засвоєння формул ввічливості, що
виховують мовну культуру, інтелігентність, вишуканість мовця. Зокрема, це такі
вправи, як «Дивись, помічай!», «Знайди
зайве слово», «Конструктор», «Словникові сходинки», «Відшукай цікаві слова», «Безкінечне речення», «Добери
влучне словосполучення», «Знавці фразеологізмів», «Намалюй мультфільм». Усі
ці вправи створюють повноцінні умови для формування вмінь уважно і вдумливо
слухати, відтворювати та аналізувати почуте, побачене, прочитане, говорити
доречно, чітко, правильно. (Додаток 1)
Практикую:
Ø
різні форми переказів (докладний;
вибірковий; творчий зі зміною особи або часу; з творчим доповненням, під час
яких діти вчаться володіти власним голосом, а також мімікою і жестами імітувати
персонажів); (Додаток 2)
Ø
діалоги (створення діалогів за
малюнками; за поданою ситуацією; за опорними словами; прогнозування закінчення
діалогу. Теми для діалогів даю різні: традиційні («У бібліотеці», «У лісі»,
«Знайомство»), казково-фантастичні («Зустріч з Святим Миколаєм», «Листячко і
дощ», «Розмова між перелітним і зимуючим птахом»). Це зацікавлює, розвиває
творче мислення, мовлення, уяву. Діалоги виходять цікавими, часто –
непередбачуваними (Додаток 3)
Ø
складання творів (за сюжетним
малюнком; початком та кінцівкою; малюнком і запитаннями; на основі власних
спостережень «Я хочу сказати своє слово…»). (Додаток 4)
Такі вправи є невід’ємною складовою
комунікативної компетентності молодших школярів. Вони не тільки збагачують
словниковий запас учнів, а й вчать уміло варіювати інтонацією відповідно до
мовленнєвої ситуації.
Група інтерактивних методів та прийомів найбільше відповідає вимогам
компетентнісно - зорієнтованого навчання, оскільки організація інтерактивного
навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор,
які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню
атмосфери співробітництва, взаємодії.
Працюючи вже з 1 класом, я
поступово впроваджую елементи інтерактивного
навчання, починаючи з найпростіших інтерактивних технологій, таких як „Мозковий
штурм”, „Мікрофон”, «Гронування»- складання „Асоціативного куща», метод «Сенкан»,
«Дерево рішень» та «Квітка надії».
На
мою думку, важливим в роботі вчителя є розвиток уваги і пам'яті дітей, а це в
свою чергу, є хорошим джерелом збагачення словника дитини. Але як це робити?
Відповідь на це запитання частково дає "Школа ейдетики".
Молодшим школярам досить
складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно
використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Наприклад, на
етапі роботи зі словниковими словами можна використати цей метод: (Додаток 5)
Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
П.Бондарчук
|
Використовуючи
його, вчу дітей мислити, уявляти, фантазувати, краще
запам'ятовувати словникові слова. Адже одна з найважливіших складових успіху дитини у
навчанні та подальшому розвитку — це пам'ять і вміння нею користуватися.
2.2. Діяльнісний
аспект
Діяльнісний аспект реалізую через види активної
діяльності та проведення нестандартних форм уроків.
Особливо ефективною є робота в парах. Перевага цієї
технології в тому, що всі діти мають можливість висловитися, обмінятися ідеями
зі своїм партнером, а тільки потім оголосити їх всьому класу. Це і є перші спроби не тільки бути почутим, але
і вчитися чути іншого, а , значить, перші кроки до забезпечення співробітництва
і виховання культури спілкування. Прикладами
такої роботи є: обговорення тексту, складання прислів’їв з частин (за принципом
пазлів), складання правил та порад, взаємоперевірка виконаних завдань.
При роботі в малих групах учнів об’єдную на основі особистих уподобань, обираю
консультантів, розподіляю обов’язки між дітьми. При створенні групи особливу
увагу звертаю на психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал
можливостей для їх успішної спільної діяльності. Роботу в навчальних групах
будую на принципах рівноправності, намагаюсь активізувати роботу кожного учня.
Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, порівнювати, вільно
висловлювати свою думку, робити спільні висновки.
Застосовуючи на практиці ігрові
технології, я переконалась, що саме через гру відбувається невимушене спілкування
дитини з колективом. У грі розвивається
уява, утверджуються образи фантазій, виниклих ідей, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно
привабливими. Саме у грі, особливо у пору дитинства, виявляються ті якості, що
в майбутньому становитимуть основу професійності. Важливість гри полягає також
у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає основу
творчості, формує лідерські та виконавчі якості. А все це - є прекрасним
джерелом для збагачення словника дитини і розвитку комунікативних якостей.
У своїй
роботі активно використовую ігрові
методи ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких задач), які набувають
особливого значення у контексті нової освіти, оскільки значною мірою сприяють
реалізації актуальної проблеми розвитку творчого потенціалу школярів,
формуванню пізнавального інтересу та комунікативних умінь. На уроках розвитку
зв’язного мовлення, уроках читання під час роботи над картиною, я спостерігала
мізерність дитячих розповідей, наявність слів повторів, копіювання прослуханої
розповіді товариша тощо. Уникнути цих негативів мені допомагає творча робота над картиною. (Додаток 6)
У своїй педагогічній діяльності
використовую метод проектів. Він є
також однією із основних технологій формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже, працюючи над створенням проектів, діти навчаються критично мислити,
чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання,
генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися.
Мої учні працювали над проектом «Пасхальні традиції». (Додаток 7)
Результати проекту були відображені
у презентаціях дітей: у створенні дитячих збірок віршів, ігор та в організації
виставок малюнків «Писанковий світ», персональних виставок.
Нестандартні уроки в початкових класах руйнують
застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи
його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності. У
своїй педагогічній діяльності я часто використовую різні форми нестандартних
уроків:
Ø уроки-змагання
(вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК;
Ø уроки комунікативної
спрямованості; театралізовані уроки;
Ø уроки-подорожі, уроки
милування природою;
Ø бібліотечні уроки. (Додаток 8)
2.3.
Психолого-педагогічний аспект
Не менш
важливим у роботі є психолого-педагогічний
аспект, що заснований на технології «створення ситуації успіху». Реалізую
її завдяки використанню таких прийомів:
Ø емоційне стимулювання (констатація будь-якого, навіть
незначного успіху; навіювання дитині віри в себе);
Ø
даю шанс;
Ø
загальна радість (емоційний відгук колективу на успіх
одного із його членів);
Ø
сердечка доброти (висловлювання побажань іншим).
Хочу зазначити, що надія на успіх
живе у кожній дитині. Але успіх гарантований лише тим, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з
впевненістю можу сказати, що я, учні й батьки нашого класу докладаємо великих
зусиль, щоб успіх кожного й успіх усіх був гарантованим, життєздатним.
2.4.
Народознавчий матеріал – як один із чинників формування комунікативних
компетентностей учнів та виховання в них національної свідомості.
Ми живемо в час розбудови й
утвердження незалежної демократичної Української держави, відродження
духовності українського народу, становлення української національної освіти.
Національна спрямованість освіти
полягає у невідділенні освіти від національного грунту, її органічному
поєднанні з національною історією і традиціями, збереженні та збагаченні
культури українського народу.
Переді мною, як вчителем, постає
запитання, як іти в ногу з часом та водночас не
забути того, що дісталося нам у спадок від предків? Як зберегти, примножити та передати своїм дітям
знання і вміння українського народу?
Безперечно, поєднуючи навчання та виховання підростаючого покоління із
систематичним використанням у
цьому процесі найбагатшої спадщини українського
народу.
«Добрий початок –
половина справи» - говорить народна мудрість.
Ці золоті слова з народної філософії мають пряме відношення до роботи вчителя
початкових класів як фундатора освіти учнів. Я, як
вчитель, вбачаю своїм завданням передати своїм учням усю красу і багатство
рідної мови , сприяти розвитку їхнього мислення, вчити зв’язно висловлювати думку.
Тому, вважаю, необхідним і доцільним впровадження у навчально–виховний процес
елементів народознавства.
В новому змісті початкової освіти глибоко закладено народознавчий зміст.
Тому й свою роботу організовую так, щоб поряд з добірками традиційного мовного матеріалу,
використовувався матеріал народознавчого спрямування, який допомагає у
формуванні культурної компетентності,
забезпечує збереження найкращих
перлин народної творчості, стає одним з основних елементів у вихованні національно
свідомої і духовно багатої особистості. Прислів’я,
приказки, знання про народні символи та
обереги діти отримують на уроках рідної мови, де програмовий матеріал тісно
переплітається з народознавчим. Спонукають учнів до активного мислення на уроці
різноманітні цікаві вправи, ребуси,
кросворди, загадки. На матеріалі українського фольклору проводжу мовленнєві хвилинки.
Робота над вправами такого
спрямування сприяє відродженню національної свідомості дитини, збагачує її
знаннями про український народ та його культурну спадщину.
Практикою перевірено, що уроки з елементами
народознавства приваблюють учнів. Діти стають творцями, активно включаються в
процес здобування знань, з величезною цікавістю знайомляться з давніми
обрядами, звичаями, традиціями нашого
народу. Такі уроки викликають бажання вчитися.
В тісному взаємозв’язку навчальної та виховної діяльності впроваджую поряд з елементами народознавства і краєзнавчий
матеріал. За активної участі вчителів початкової школи в нашому місті створена міська краєзнавча
програма «Місто мого дитинства» для учнів 1-4 класів, підручники та посібники
до програми та науково-методична підтримка цієї програми для вчителів
початкових класів. За
програмою «Місто мого дитинства» вже 5 років навчаються всі учні початкової
школи Дніпропетровська. Програма сприяє вихованню почуття патріотизму до
рідного міста, почуття відповідальності перед суспільством, громадянської
зрілості, розповідає про надзвичайну історію
міста-велетня, міста-красеня на Дніпрі, одного з найкрасивіших міст в Україні. Мною розроблена добірка уроків до програми «Місто
мого дитинства» для 1 класу.
Навчальний заклад, у якому я працюю – це не
тільки освітній заклад. До його складу входить великий позашкільний підрозділ –
центр творчості «ДУМА» - Дитяча Українська Мала Академія. Це спілка
багатопрофільних творчих об’єднань, що існує в школі, її цілі – духовне,
фізичне та інтелектуальне удосконалення особистості на основі глибокої поваги
до національної культури і з орієнтацією на сучасні досягнення. Одним із
напрямків роботи «ДУМИ» є створення музеїв. Сьогодні вже відкриті народознавчий
музей «Берегиня» та військово-патріотичний музей «Пошук». Я щаслива з того, що
працюю в такому навчально-виховному закладі, де звучить величне українське
слово, де вивчається історія
свого народу, його побут, культура, звичаї.
2.5. Результативність навчання та творчої
діяльності учнів.
Вищезазначені
форми, прийоми та методи роботи дають результат в навчальній та творчій діяльності учнів. Мої учні є переможцями шкільного та районного конкурсу
знавців української мови їм. П. Яцика. Бондаренко Назар – переможець районного
конкурсу з української мови та активний учасник Всеукраїнського конкурсу
«Патріот». Ткаченко Сніжана посіла друге місце (2011-2012н.р.) та перше місце
(2012-2013н.р.) в районному турі
конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика. Бондаренко Назар став
переможцем шкільної інтелектуальної гри «Крок до зірок» серед четвертокласників
в номінації «Перша проба пера». На основі розповіді прабабусі, він написав
твір-роздум «Про що мені розповів столітній свічник». Також,
спостерігається позитивна динаміка навчальних досягнень школярів мого класу з
питання розвитку та формування мовленнєвої діяльності (Див. рис.1)
Рисунок 1. Моніторинг
дослідження рівнів сформованості видів
мовленнєвої
діяльності
(комунікативна
складова, якісні показники, %)
Висновки
Дані
моніторингового дослідження показали, що систематична, послідовна і
цілеспрямована робота вчителя із використанням на уроці різних методів і
прийомів навчання сприяє підвищенню рівня засвоєння учнями навчального
матеріалу, зацікавлює учнів, формує у них позитивну мотивацію до навчання. Я
можу сказати, що отримую задоволення від своєї діяльності, тому що бачу її
результати.
Отже, процес
формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати
навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і
взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання формує ключові компетентності учнів, підвищує інтелект дитини,
зміцнює її віру у власні здібності, а в майбутньому – сприяє вихованню
конкурентно-спроможної особистості. А використання на уроках народознавчого
матеріалу сприяє формуванню національної свідомості школяра, вихованню
справжнього патріота своєї країни.
Список використаних джерел
1. Бабаєва Л.П. Предметні тижні
з української мови в початковій
школі.-Х.: Вид-во «Ранок», 2010.
2. Біда О. Структура і методика інтерактивного
уроку. // Початкова школа. 2007 — №7;
3. Важеніна О.Г. З барвінкового лугу: Збірник
диктантів на народознавчій основі для початкової школи. Донецьк: В-во “ Центр
підготовки абітурієнтів”, 1997.
4. Державний стандарт початкової загальної освіти. www.mon.gov.ua
5. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання. // Початкова
школа. —2006. — №3;
6. Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство. –
Х.: Торсінг, 2003.
7. Любчук О., Ґудзик І.
Мовленнєва діяльність на уроках рідної мови: 2-4 кл.:-К.: Вид.дім «Шкіл. світ»,
2006
8. Міхелі С. Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського
як концептуальна основа особистісно орієнтованого підходу // Початкова школа. –
2003. – №9. – C. 5-12.
9. Мочула О.В. Розвиток життєвих компетентностей
на уроках української мови в початковій школі.-Тернопіль-Харків: Видавництво
«Ранок».
10. Олійник О. Світ українського слова.-К.: Хрещатик, 1994.
11. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології
навчання: Науково-методичний посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192с.;
12. Приходьченко К.І. Українські прислів’я, приказки, загадки. - Донецьк: Сталкер,
2002.
13. Сухомлинський
В.О. Слово про слово. — Вибр. тв. у 5-ти т., т. 5. — К.:
Рад. шк., 1977.
СУПЕР
ОтветитьУдалить